Ревізькі казки

Ревізькі казки — поіменні списки податного населення Російської імперії, складені під час ревізій. Опис ревізій і їхніх документів — у Вікіпедії.

Ревізії

Для різних частин України ревізії розпочалися в різний час: на Лівобережжі першою була IV ревізія (1782), на Правобережжі — V (1795). Галичина й Буковина (Австрія) і Закарпаття (Угорщина) під ревізії не потрапляли — для них інші джерела.

Що записано

Список голів дворів і членів родин з віком і ставленням до голови; між ревізіями відзначали, хто помер чи втік, але померлі формально числилися живими до наступної ревізії. Жінок вносили до казок усіх ревізій, крім I, II і VI, проте не завжди повно. Складали казки: у містах — міська влада, у селах державних селян — старости, у приватних володіннях — власники або управителі.

Як ними користуватися

• Спершу з'ясуйте стан родини: державні, поміщицькі чи монастирські селяни, міщани. Їх обліковували окремо.
• Будуйте ланцюжок від пізнішої ревізії до ранішої: вік і склад двору мають узгоджуватися з метричними книгами й сповідними розписами.
• Не зупиняйтеся на першому знайденому примірнику: казки зберігаються в кількох примірниках і в різних архівах, але це не незалежні підтвердження.
• Село могло бути записане під іншою назвою чи в складі іншого поселення (місця).
• Вік у ревізіях відрізняється від метричного на 2–3 роки: вважайте казку підказкою, яку підтверджують метричні книги.

Де шукати

Обласні й центральні історичні архіви (архіви). На Вікіджерелах є проєкти ревізьких казок Волинської, Катеринославської, Київської й Подільської губерній: Архів:Архіви. Для села — шукайте в Предку.